День Соборності — свято України, що відзначається щороку 22 січня в день проголошення Акту возз'єднання Української Народної Республіки й Західноукраїнської Народної Республіки, що відбулося в 1919 році. Офіційно в Україні День соборності відзначався з 1999 р оку. В цей день також відзначають і день Свободи України.
22 січня 1918 Центральна Рада своїм четвертим універсалом проголосила Українську Народну Республіку самостійною, незалежною, вільною державою українського народу. А рік потому, 22 січня 1919-го, у Києві на Софійській площі було проголошено Акт Злуки, яким під прапор єдиної держави об'єднувалися в одну соборну й демократичну державу два державних утворення - Українська Народна Республіка і Західноукраїнська Народна Республіка.
Акт Злуки більше носив декларативний характер, оскільки об'єднання українських територій у повному розумінні цього слова не відбулося. Але все ж об'єднання УНР і ЗУНР мало велике політичне та історичне значення для утворення Української держави.
У 1990 році напередодні річниці возз'єднання, 21 січня, між Києвом і Львовом десятки тисяч людей, тримаючись за руки, вишикувалися в "живий ланцюг". Деякі при цьому тримали в руках транспаранти, що пояснювали суть акції. У міру наближення до західних областей над "живим ланцюгом" все частіше розвівалися не визнані колишньою владою жовто-блакитні прапори. За офіційними даними Міністерства внутрішніх справ УРСР, в акції взяли участь майже 450 тис. осіб, за даними організаторів - близько мільйона. На мітингах, що проходили в містах, з'єднаних "живим ланцюгом", звучали заклики до незалежності. Акція стала демонстрацією єдності українського народу.
У 1999 році Указом Президента Леоніда Кучми 22 січня було офіційно встановлено Днем Соборності України.
30 грудня 2011-го президент Віктор Янукович заснував День Соборності і Свободи Україна, скасувавши указ президента Леоніда Кучми про День Соборності та указ президента Віктора Ющенка від 2005 року, яким після помаранчевої революції 2004-го 22 листопада був заснований День Свободи.
Історична довідка
22 січня 1919 року - день ухвали Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.
Цій даті судилося навічно вкарбуватися в історію України величним національним святом - Днем Соборності.
Саме того зимового дня в золотоверхому Києві під перегук дзвонів Святої Софії було ухвалено рішення про об'єднання двох, розділених історичною прірвою, гілок українського народу. В Універсалі Директорії УНР наголошувалося: "Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка".
Так, спираючись на заповітні мрії і широке волевиявлення обох частин українства, враховуючи об'єктивні історичні, політичні, духовні, правові аспекти цього тривалого й болісного процесу, постала єдина соборна Українська держава.
Акт Злуки був глибоко детермінований історично і спирався на споконвічну мрію українського народу про незалежну, соборну національну державу. Він став могутнім виявом волі українців до етнічної й територіальної консолідації, свідченням їх динамічної самоідентифікації, становлення політичної нації. Ідея соборності українських земель набула державного статусу.
Акт Соборності надав завершеної форми самостійній українській державі, сприяв подоланню рудиментів федералізму в ментальності національної політичної еліти.
Консолідуючим фактором соборності в незалежній Україні виступають міжнаціональна злагода і мир, толерантне співжиття титульної нації та корінних народів, національних меншин. Тому гармонізація міжнаціональних відносин може бути досягнута всебічним розвитком усіх етносів, їх подальшою інтеграцією і формуванням поліетнічної політичної нації.
Зберегти одне з найсутніших надбань новітньої суверенної України - міжнаціональну злагоду - є не тільки велінням часу, але й запорукою соборного існування суверенної держави.
Незалежна Україна наприкінці ХХ століття стрімко ввійшла у світове співтовариство, отримала широке міжнародне визнання, створила дипломатичну службу. Подальша її інтеграція, насамперед до європейської спільноти, потребує виваженої державної політики у міжнародній сфері, гармонізації зовнішньополітичних орієнтацій різних груп населення, знаходження балансу між динамічними геополітичними реаліями і пріоритетами національних інтересів, забезпечення високого міжнародного іміджу України.
В Універсалі Директорії УНР підкреслювалося: "Здійснилися віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка". І хоча цій благородній ідеї не судилося втілитися на початку ХХ століття, події 1918-1919 років відіграли визначну історичну роль. Вони стали виявом генетичного потягу українства до територіального та духовного єднання, спадкоємності історичної державотворчої традиції, сформували підгрунтя для відродження сучасної незалежної, соборної України.
На цьому підгрунті розвивалися події 22 січня 1990 року, коли історичну естафету поборників незалежності України гідно підтримали наші сучасники, поєднуючи живим ланцюгом злуки Київ і Львів, Схід і Захід України.
